Довідка.

Про зміни в адміністративно-територіальному поділі

території сучасної Івано-Франківської області.

(1752–19391)

Територія сучасної Івано-Франківської області після загарбання її поляками в 1387 р. остаточно опинилася у складі Польського королівства (з1569 р. – Речі Посполитої). За адміністративно-територіальним поділом основна її частина входила до Галицької землі Руського воєводства. У свою чергу, Галицька земля поділялася на повіти: Коломийський, Снятинський, Галицький, а також Теребовлянський (нині – Тернопільська область). Сучасні Долинський і калузький райони Івано-Франківської області належали до Львівської землі Руського

воєводства. За даними подимного реєстру 1735 р. у Галицькій землі було 717 сіл і 43 міста. У 1772 р. внаслідок першого поділу Польщі між Австрією, Прусією і

Росією Галичина була приєднана до Австрії. Австрійські війська ввійшли у Станіслав 25 жовтня 1772 р. У межах Австрії історична Галичина (сучасні Івано Франківська, Львівська і Тернопільська області) були штучно об’єднані з частиною польських земель в одну адміністративну одиницю – коронний край “Королівство Галичини і Лодомерії (Володимирії) з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським та Заторським”. Центром Галицького коронного краю було м. Львів, де знаходилось крайове управління – Галицьке намісництво. Після запровадження австрійської конституції 1867 р. Галичина, як і інші коронні краї імперії, отримала автономію з власним сеймом і урядом (виділом), діяльність яких регулювалась Крайовим статутом для Галичини 1861 р За австрійським адміністративним поділом згідно з розпорядженням міністерств внутрішніх справ, юстиції і фінансів Австрії від 24 квітня 1854 р.Королівство Галичини і Володимирії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським та Заторським поділялося на адміністративні округи (obwódy). Територія сучасної області входила до Станіславського, Коломийського і частково Стрийського та Бережанського округів, які у своючергу поділялись на повіти:

– Гвіздецький, Городенківський, Заболотівський, Коломийський,

Косівський, Кутський, Обертинський, Печеніжинський і Снятинський

повіти входили до Коломийського округу;

– Богородчанський, Галицький, Делятинський, Надвірнянській,

Солотвинський, Станіславський, Тисменицький та Тлумацький повіти –

до Станіславського округу;

– Болехівський, Войнилівський, Долинський, Калуський і Рожнятівський

повіти – до Стрийського округу;

– Бурштинський і Рогатинський повіти – до Бережанського округу1.

Згідно з розпорядженням Міністерства внутрішніх справ від 23 січня 1867 р. округи були ліквідовані, а повіти укрупнені. На території області було створено Богородчанський, Городенківський, Долинський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянській, Рогатинський, Снятинський, Станіславський, Тлумацький повіти2, а в червні 1898 р. – Пече ніжинський повіт3. Станом на 1910 р. уся Галичина поділялася на 82 політичні й 190 судових повітів, які об’єднувалися в 17 судових округів.

Під владою Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії західноукраїнські землі були до її розпаду в листопаді 1918 р., тобто майже півтора століття, за винятком періодів їх окупації російськими військами у час Першої світової війни.

У результаті Галицької операції, яка тривала з 18 серпня по 21 вересня 1914 р., російські війська захопили Східну Галичину. На основі “Тимчасового положення про управління областями Австро-Угорщини, зайнятими по праву війни” від 19 серпня 1914 р. Верховний головнокомандувач 29 серпня 1914 р. видав наказ про створення Тимчасового військового генерал-губернаторства Галичини. В адміністративному відношенні його територія поділялась на Львівську і Тернопільську губернії. Згодом, після захоплення й значної частини Буковини, було створено Чернівецьку губернію. Начальники повітів підпорядковувались губернаторам: Городенківського, Коломийського, Косівського, Печеніжинського і Снятинського – Чернівецькому губернатору, Долинського повіту – Львівському, а Надвірнянського, Станіславського і Тлумацького повітів – Тернопільському. Перша російська окупація краю тривала з серпня 1914 до травня 1915 р. Під час другої окупації краю російськими військами після Брусиловського прориву 4 червня – 20 вересня 1916 р. було створено генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, захоплених на правах війни, яке поділялося на дві губернії: Тернопільську та Чернівецьку. Крім Буковини, до Чернівецької губернії входили Городенківський, Коломийський, Снятинський і Косівський повіти, а Тернопільська губернія включала в себе і всі окуповані галицькі повіти, крім Покуття. З поваленням самодержавства у Росії на основі рішення вже Тимчасового уряду Генерал-губернаторство в березні 1917 р. було